Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.

Ой радуйся, земле! Коляда іде! — Різдвяні традиції України

22.12.2022
635

Українські різдвяні традиції мають свої витоки ще з часів язичництва. Тоді наші предки  в день зимового сонцестояння вшановували богиню Коляду. Вони вірили, що в цей день вона народжувала нове сонце, яке напередодні з’їв злий змій Коротун. Населення ходило від хати до хати і піснями прославляло новонародженого.

Із хрещенням Київської Русі ця традиція трансформувалася через біблійну призму, але багато обрядів і символів збереглося з давніх часів. При цьому, кожному регіону України притаманні певні унікальні ритуали ти образи. Кілька з них навіть увійшли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Про них сьогодні і поговоримо.

Нещодавно ми також писали про гончарні традиції різних куточків України, що потрапили до Національного переліку нематеріальної спадщини.

Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області

Де: села Віпче, Криворівня, Бистрець, Ільці, Замагора, Буковець, Волова, Зелене, Кривопілля, Верхній Ясенів, Дземброня, Красник, Білоберізка, Стебні, Устеріки, присілок Плай, Підмагора, смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.

Коли: 8 -19 січня

У 2019 році традиції колядування Верховинського району внесли до списку нематеріальної культурної спадщини України. Уже багато років вони передаються від покоління до покоління і збирають тисячі людей. Приготування починаються перед Різдвяними святами. Тоді ватажок колядників «береза» збирає усіх учасників на репетиції традиційного танцю «плєса» та співанок. До ритуалу долучаються лише чоловіки від 17 до 75 років. Саме дійство відбувається зранку 8 січня після служби в церкві. Колядники збираються на подвір’ї і гуртуються в «табори» або «партиї» очолювані «березою», що несе дерев’яний хрест. У кожній з таких груп до 10 учасників. Серед традиційних атрибутів обряду – «бардка» (топірець з довгим тримачем та дзвоником), смушкові шапки з «трєсунками» (декор з бісеру та блискіток), трембіти, роги та  скрипки, які несуть колядники.

Колядування продовжується до 19 січня. У цей день на Водохреща на церковному подвір’ї усі знову збираються на «Розплєс». Кожен «табір» співає фінальну колядку і всі наколядовані гроші передаються в церкву. 

Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі

Де: м. Дубляни, Жовківський район та с. Гамаліївка, Пустомитівський район, Львівська обл.

Село Мацьковичі, де виникла традиція створення особливої різдвяної зірки, нині є частиною Польщі. До 1947 року більшість його населення становили українці. Під час операції «Вісла» частина з них була депортована до Дублян, де переселенці відновили Мацьковицький звичай.

Традиційна зірка, що використовується при обряді колядування має діаметр від 1,5 до 3 м. За основу береться каркас, який створюється з:

  • 2х обручів з гнучких дерев’яних планок;
  • платівок, кількість яких відповідає кількості кутів у зірки;
  • хрестовини;
  • осі;
  • живота – лицевої опуклої півсфери звізди; 
  • ріжок, що утворюються з 4х планок;
  • стояка (ноги) – зазвичай висотою 1,4 м, зверху якого кріпиться вісь, а знизу робиться опора.

Усі елементи виготовляються з дерева. Усередину каркасу вмонтовується джерело підсвітки (це може бути свічка чи електрична гірлянда), а зовні це все прикрашається кольоровим папером чи тканинами та барвистими кутасами або китицями. Раніше їх теж виготовляли з паперу, а зараз – переважно зі стрічок.

Детально про виготовлення різдвяної звізди розповідає майстер з багаторічним досвідом Богдан Новак.

Після колядування звізду розбивали, а на наступний рік виготовляли нову. Це сприяло тому, що традиція і вміння передавалося до нового покоління. Уламки звізди несли додому. І якщо якійсь дівчині вдавалося вхопити ріжок, то вважалося, що цього року вона вийде заміж.

Зараз життя звичаю підтримується місцевими умільцями, які навчають молодші покоління на воркшопах у музеях, школах, майстернях, церквах та приватних садибах.  

Різдвяний обряд «Мошу»

Де: с. Орлівка Ренійської міської громади Ізмаїльського району Одеської області.

Коли: 24 - 25 грудня.

«Мошу» – це традиційний обряд чоловічої коляди в Бессарабському селі Орлівка присвячений сонцю і збільшенню світлового дня після зимового сонцестояння. Він відомий уже багато століть і поєднує в собі язичницькі та християнські традиції. Приготування починаються в першій половині грудня. Одним з найголовніших ритуалів є процес виготовлення маски Мошу, що є центральним образом дійства, духом, що захищає домівки від зла. Маску створюють з кролячих та козячих шкір, декоруючи ремінцями, кінським волосом, вовняними нитками, бобами та німбом з квітів і різнокольорових стрічок. Крім того, для Мошу виготовляється шкіряний пояс з 4-ма дзвонами та мечуке – дубини з рогози.

У Різдвяну ніч Орлівка розділяється на 2 частини: «Кятре» та «Педурє». У кожній з них формується «військо» колядників з неодружених чоловіків, що пройшли армійську службу. Очолює його Моша. В одній частині села хлопці одягаються в тільники, бушлати та безкозирки, а в іншій – у камуфляж десантників та прикордонників. Усю ніч вони під звуки барабанів та кларнету бігають до кожної хати на своїй території та колядують. Зайти потрібно до кожного господаря, адже якщо когось пропустять, то наврочать йому нещасливий рік. Тому в цю ніч на всіх подвір’ях горить світло і чекають Мошу.

Жінки в цей час готують традиційну різдвяну трапезу: сармалі (місцевий різновид долми), домашню ковбасу, холодець з поросячих ніжок, до яких подається дуже міцний хрін на червоному вині; фріптурє, що перекладається як «те, що з печі».

У кожному дворі хлопці співають колядки, а господарі, у чиїх оселях є незаміжні частують їх калачем, які збираються на спеціальну довгу палку, що символізує чоловіче начало. Щороку війська «Кятре» та «Педурє» змагаються, хто назбирає більше калачів. Крім того, колядників частують вином та дають гроші. На ранок обидві групи сходяться в центрі села, де їх уже чекають мешканці села. Вони водять хороводи, Мошули обмінюються дарами, а потім починаються змагання - поштовхування.

Зі святкуванням Різдва за новим стилем в січні, обряд «Мошу» теж перенесли, але традицій ритуалу дотримуються досі. Більше при них дивіться в сюжеті Суспільного.  

Міжнародний Різдвяний фестиваль «Коляда на Майзлях»

Де: Івано-Франківськ

Коли: перша половина січня

«Коляда на Майзлях» – наймолодша різдвяна традиція, яка потрапила до списку нематеріальної спадщини України, але втім не менш феєрична. Її історія починається з 2009 року у  василіянському греко-католицькому храмі Царя Христа. Художня керівниця місцевого молодіжного хору  «Осанна» – Любов Терлецька почала запрошувати для виконання коляди гурти з інших міст та сіл Прикарпаття. Згодом географія запрошених артистів почала розширюватися, а в 2018 році фестиваль став міжнародним. Храм Царя Христа знаходиться на окраїні Івано-Франківська, відомій в народі як Майзлі, звідси і назва дійства.

Щороку в рамках «Коляди на Майзлях» на різних локаціях Івано-Франківська протягом тижня виступають близько 50 учасників. Серед них церковні хори, народні ансамблі, оркестри, вокальні гурти, що своїми колядками та щедрівками представляють різдвяні традиції різних регіонів України та інших народів.

Продовжуємо вивчати, відновлювати та поширювати традиційні звичаї нашої країни!

Фото: ukraine.ua

Відгуки 0

Немає відгуків

Підпишіться на розсилку новин та пропозицій від discover.ua і наших партнерів

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь із Правилами та умовами.